У юності Сан Санич займався дзюдо, мав чудові перспективи, але зрештою переміг футбол. Його професійний шлях пов’язаний із донецькими «Шахтарем» і «Металургом», «Кривбасом», луганською «Зорею» та краматорським «Авангардом».

Він був не просто тренером і менеджером - він став людиною, яка допомагала дітям та молоді здійснювати футбольні мрії. За вагомий внесок у розвиток спорту Олександр Косевич був удостоєний звання Заслуженого працівника фізичної культури та спорту України.

Війна для нього розпочалася у 2014 році. Залишивши рідний Донецьк, він продовжив справу свого життя. Працював над тим, щоб діти мали можливість тренуватися, грати та мріяти про великий футбол.

Є одна проста правда: людина живе доти, доки про неї пам’ятають.

І Сан Санич живе далі - у спогадах друзів та однодумців, у дитячих футбольних турнірах, на полях, де продовжують грати юні футболісти.

Світла пам’ять